Одного разу товстий бик

Нахабно виклично прорік:

– Чому у лісі тільки лев

Повинен бути королем?

За що йому поклони б’ють

І данину в барліг несуть?

Ну чим він кращий за усіх?

Я теж царем би бути міг!

Я гарний, сильний, молодий,

Здоровий, дужий, не худий,

Весь карк щетиною поріс

І теж із китицею хвіст.

Зареготав звіриний мир:

– Який ти в біса командир?

Поглянь на свій рогатий дах –

Ти бик биком, а не монарх!

Не в гриві цар і не в хвості,

Не в шиї грубій і товстій,

Не в пиці, ратиці, яйці,

А в серці, розумі й руці.

Мораль така: як не крутись,

Гляди – з царем не помились,–

Щоб замість лева-козака,

Не піднести на трон бика.