Народився я не гречкосієм,

Мене з крові й вогню Бог зліпив,

У душі та у серці лиш віє

Дух одвічної бурі-стихії –

Вітер вільний безкраїх степів.

Не вмістити батьківській оселі

Розпростертих моїх дужих крил.

Синє небо для сокола стеля,

Буйні трави п’янять краще хмелю,

Дике поле – і ложе, і стіл.

Мати-Січ –то колиска для лева,

Батько-Луг – отаман курінний,

Вільна Воля – моя королева,

А дружина – домаха сталева,

Побратим – кінь баский вороний.

Свист швидкої стріли – моя пісня,

Самопал – моя плата й ціна,

Мені в білому світі затісно,

Моя зірка – заграва вогниста,

А життя-доля – вічна війна.

Ех, гуляв я криваві бенкети,

Та гостей частував і поїв.

Душ без ліку скував у лабета,

Смерті чорної пута-тенета,

Та і сам не раз в гості ходив.

Ох, носило мене, як билину:

Біду-лихо та щастя – все мав,

То, бувало, що сто разів гинув,

А було – пив найкращії вина,

Та з китайки онученьки драв.

Ой, завзята крута моя вдача,

Розбишацька, батярська, лиха,

Ой, душа моя хвацька козача,

Ой, гультяйська пташина-удача.

Всі ж ми люди, – а хто без гріха?

Але все те моє гультіпацтво,

Мій нестримний гарячий запал,

Моє буйне стрімкé розбишацтво

Перед Богом не більш, як вар’яцтво,

Як дитячий дрібнесенький шал.

Бо посеред всього різнотрав’я

Перед єрессю західних псів,

І нехрещеним сходом стояв я

Бастіоном-щитом православ’я

У пожежі кривавих віків.

Та без страху за волю, за віру

Рясно крівцею луг поливав,

І якби не моя жертва щира

Був би ти не помазаний мúром,

А "Аллах, о акбар!” вже кричав.

Чи казав: "проше пан – єстем поляк”,

Чи "Рассєю-мать” ненею звав.

Це мої кості в чистому полі

Не дали панувати сваволі,

Це мій дух оберегом постав.

Саме я крізь буремні століття,

Як небесний святий свіжий бриз

Дух народу здійняв в лихоліттях,

Дух народу – калúнове вíття

У майбутнє крізь рóки проніс.

Та із вірою в тебе й любов’ю

Я тобі перекинув моста

Із минулого, того, де кров’ю

Я сплатив свій рахунок синовній,

І тягар виніс свого хреста.

Підійми же, онуче мій, чашу

За Дух Воїна – твій оберіг,

За Вкраїну улюблену нашу,

За ліси, гори, море і пашу,

За все те, що тобі я зберіг.