Героям не треба медалей,
Не треба лаврових вінків.
Ні блиску із поміж загалу,
Ні руж, ні «зірок», ні «хрестів».

Героям не треба посвідчень,
Героям не треба реклам.
Ні шпальто-газетових свідчень,
Ні гімнів, ані дифірамб.

Герої ріднились зі сталлю,
Вдягали тернові вінки,
Герої сідали на палі,
У тюрми і у «воронки».

Герої боролись до скону,
І тільки Вітчизна – ціна!
Герої вмирали у схронах,
І хто знає їх імена?

Блаженні убогії духом,
Для кого дим почестей – гріх!
Їм досить розвою і руху,
І Царство Небесне для них.

Блаженним не треба ні слави,
Ні чину, ні мзди, ні похвал.
Їм досить у полум’ї-лаві
За світлий згоріть ідеал.

Героям медалі не милі.
Вони люди скромні-прості.
Їм досить хреста на могилі,
Й вінка на отому хресті.

Луцьк , 2005 р.