...Колись я проклав на світанні

У юну епоху місток,

І сонцем в тьмі ночі засяяв

Крилатий арійський мій вовк.

...Колись на безкраїх просторах

Співав мій тугий сагайдак,

І кров’ю із степом збратавшись,

Весь світ мій жахав акінак.

...Колись Візантію пихату

Змела моя сила свята

Прибивши на брамі Царграду,

Черленого свого щита.

...Колись всі здригались племéна

Від свисту моєї тятви,

І хмари мечем розрубавши,

Півсвіту кричав: "Йду на ви!”

...Колись я змішав із землею

Могуть кочової орди,

На місці тріумфу свойого

Софіївські звівши хрести.

...Колись я був вільний, як сокіл,

У Дикому полі ширяв,

Та гордую пісню свободи

На цілу Європу співав

...Колись я у Чорному морі

На хвилях вітрилами грав,

І Кафи вогонь справедливий

У мене на шаблі блищав.

...Колись моє грізнеє "Слава!!!”

Мов громом разило татар;

І падав кипчак і ногаєць,

І падав в крові яничар.

...Колись запорозькими кіньми

Топтав я крилатих гусар:

Тремтіла-дрижала Варшава

Від гуркоту бубнів-литавр.

...Колись розвівавсь оселедцем

Бунчук на легкім вітерці,

І руки мої настромляли

На списи московських стрільців.

...Колись я здійняв попід хмари

Небесно-пшеничний свій стяг,

І мого багнета боялись

Мадяр, австріяка та лях.

...Колись не коривсь я недолі,

Даруючи ворогу сталь,

Тризуба мого золотого

І німець лякавсь і москаль.

Так, був я і сильний і гордий,

Зухвалий, нескорений був.

Чи є ще мій дух непоборний,

Чи, може, у Лету загув?

Чи, може, згадаю, нарешті,

Предвічний бунтарський свій блиск?

І буду зоріть, як раніше,

І в тисячу крат, ніж колись.