Дурний Віслюк, облізлий Цап, Макака голодупа

Та недоношений Ведмідь зібралися докупи.

Трубу, гітару, контрабас і барабан десь вкрали,

Квартетом гордо нареклись і голосно заграли.

Трублять, пиляють, струни рвуть, аж сьомим потом сходять 

Та тільки втрапити у лад ніяк щось не виходить.

І кожен партію свою натхненно виграває,

А на мелодію спільну нічого не лягає.

  Мабуть, тому,  сказав Віслюк,  не спориться в нас діло,

Що ми неправильно якось, недобре дуже сіли,

Нам треба зараз же усім мінятися місцями 

Тоді і буде все у лад: поллються квінти й гами.

На Віслюкове місце враз Макака хутко впала,

Ведмідь на Цапове вмостивсь  і знову грати стали.

І хоч вони уже й не так, по іншому сиділи 

Та тільки музика ніяк звучати не хотіла.

 Напевно, знову щось не те,   промовила Макака,

 Іще місцями помінять свої нам треба сраки.

Уся компанія бігом удруге пересілась 

Але мелодія жива чомусь не народилась.

Разів зо двадцять ще вони отак пересідали,

Але нічого до ладу квартетом не зіграли.

Тупа не здатна звірина не те що в гурті грати,

А навіть добрий інструмент у лапах потримати.

А в нас придурків повсякчас у Раду вибирають:

Ті самі писки і зади місцями лиш міняють.

Вже стільки літ один квартет — нікчемний і бездарний.

Від кого музику ви всі чекаєте прегарну?