Я – націоналіст !  Як  може  буть  інакше ?

Я  чую  поклик  роду, я чую крові  глас,

Моя  козацька  кров  клекоче  і  пульсує,

Я – воїн-гайдамака  та  лиш  не  свинопас .

Напівсвободи  бути не повинно,

Напівлюбов –  це тонуче  судно.

Я народився тут, тут виріс  і змужнівся,

І  що  навколо є, мені  не все одно.

Лиш  я  в  своїй  межі  повинен  керувати,

Я – автохтон  своїх  і неба  і землі,

Моє  найперше  слово і я тут бал справляю,

А  не  чужинські  зайди,  великі та малі.

Повірте:  я  ні  з ким не хочу  воювати,

Я  доста  бачив  смерті  і доста  домовин,

Але  я не дозволю , щоб мною  попирались;

Я  –  гордий та  зухвалий  своєї  Неньки  син.

Я  прапор   лише   свій  у  небеса  підношу,

І  інтереси  власні – це  мій  пріоритет.

Ні  з ким  я не  торгую ні гідністю, ні честю,

Повинні  знати  всі:  не ржавий  мій багнет.

Хіба  я щось  сказав,  що зовсім неприйнятне ?

Та  так  весь  світ  живе,  огляньтеся  навкруг !

Себе  найперше  маєш  любити  й поважати;

Тоді  ти будеш  рівний,  тоді ти будеш друг.

Нерівним буть  не хочу, не  хочу  бути меншим

Не  хочу, щоб  на мене  зверху   хтось  дививсь.

Я  хочу, щоб  я  крикнув : "Агов, Я – Українець !”,

І щоб  мені чужинець  з  повагою  вклонивсь.

Тебе  оця  земля  ростила та  плекала,

Дала  тобі  і силу, і славу, й  віру, й  хист:

Так  підійми  ж  її ти велич  попід  хмари !

Ти воїн України – ти  націоналіст !