Шумлять ліси на Західній Вкраїні,

Співають пісню збурених років,

Читають клятву мужніх вояків,

Що по жорстокій і буремній днині

Віддали Неньці тисячі життів.

Із кров’ю рідна змішана земля,

Ти піднесла в лихої час доби

Червоно-чорний прапор боротьби

Супроти німця, ляха й москаля,

Щоб показать, що ми є не раби.

Що ми народ, а не юрба безлика;

Не "швайне”, і не "хам”, і не "совіт”:

Не хочемо чужих мастить чобіт;

На три фронти ішла ця бойня дика,

Та падав кращий, твій, Вітчизно, цвіт.

Неправда, що не мали перемоги

Неправда, що здолали нас усіх:

Стоять-шумлять предвічності  ліси

Не заросли ще вольності дороги

Ті, що ведуть в майбутнії часи.

Галичині, Карпатам і Волині

Навіки слава, шана і хвала!

І в небі й на землі гучний хорал!

Ви врятували душу Україні,

І знов  Дух Пломінь Нації пала!

Стоять ліси на Західній Вкраїні,

Мов обеліски пам’яттю віків,

Співають гімн нескорених синів.

Шумітимуть ліси у майбутті , як нині,