Колись якось у вихідні

Ішов з базару містом слон

Та ніс додому на спині

Мішечок, кошик і бідон.

Неквапно слоник тупотів,

Спокійно слоник простував –

Нікого кривдити не хтів,

Нікого зовсім не чіпав.

Тут з підворіття вирина

Якесь дрібне кошлате чмо

І нумо дзявкать на слона,

Ледь-ледь не давлячись само.

А той і оком не моргнув

Та ні на мить не стишив крок,

А далі впевнено тягнув

Бідончик, кошик і мішок.

Якщо реальний ти пацан,

Тобі до дупи весь цей звук:

Ти йдеш вперед крізь балаган

І підлий дзявкіт різних сук.