Україно  моя, Україно!

Грізна й лагідна Неню моя...

Ти  мій біль, моя радість єдина,

Пригорни  свого  грішного сина

Бо  для Тебе  живу-горю я.

Лиш  Тобі дифірамби співаю,

Земле-Матінко рідна моя.

Окрім  Тебе  нікого не знаю,

Окрім Тебе  любові не маю; 

Так  хай вічно  любов ця сія.

Хай  любов ця завжди палахкоче

Мов  на небі досвітня  зоря.

Лиш Тобі  щастя палко я хочу;

Хай палає як зірка крізь  ночі

 І  во  віки віків не  згоря.

Твою мову  й пісні  солов’їні,

Твою  вишньо-пшеничну  красу

Обережно, мов кетяг калини,

Крізь жорстокі  і  збурені днини

На  черленім  щиті пронесу.

Я молюсь  на  Твій  Дух  Триєдиний:

Він  для мене  закон  і канон.

Лиш  Його, що  у бурях незмінний,

Лиш  Його, що  віками  нетлінний

На  смарагдовий  зводжу  я трон.

Україно  моя, Україно!

Грізна  й  лагідна  Неню  моя,

Ти  хоч  бідна, та  не сиротина,

Ти  ще  будеш  Велична і Сильна

Бо  у Тебе поки що є я.