Волинь моя – мій синьоокий краю,

Колиско нескоренної душі,

Тобі величну пісню я співаю,

Тобі пишу піднесені вірші.

Волинь моя – мій древній сивий краю,

Дулібська горда вільна стороно,

Твою я славу знаю-пам’ятаю,

І п’ю Твоїх звитяг п’янке вино.

Та це твої соколи сизокрилі

Згубили злий аварський каганат,

Та це твої орлята буйнокрилі

Звелися на Данилів дзвін-набат.

Твої князі із Лучеська старого

Лупили-били лядських королят.

Твоя свята Богиня-Перемога

Блищала на щитах у сяйві шат.

Це Ти гетьманів перших породила:

І Байда, і Предслав – Твої сини,

Богдана осяйного Твого сила

У морі Чорнім рухала човни.

Твої це характерники здійняли

За Віру-Волю світлу хоругов,

Та перші проти єресі повстали,

Та перші пролили шляхетську кров.

Волинь моя -  о, Лесина скарбнице,

Золотострунна пісне лісова,

Зоре досвітня, гостра правдо-крице,

Незаймана русалко польова.

Волинь моя – бандерівський мій краю,

Колиско нескоренної УПА,

Вкраїни Духу-Величі Розмаю,

Колосся животворного снопа.

Волинь моя – бунтарський диво-краю,

Мелодіє предвічної душі,

Тобі синовню пісню я співаю,

Тобі пишу піднесені вірші!